Зима так холодна, Так бесприютна и бела,
Скоро будет неизбежный Дефицит тепла,
Начнём спасаться мы От этой теплонищеты,
Значит, снова будут в моде Тёплые коты.
Будем гладить всех мурчащих, Тёплых, сонных, настоящих,
Запуская руки в меховые животы.
Переменчивы все вещи В странном мире человечьем,
Постоянны мягкие Мурчащие коты.
Все бегут домой С холодных улиц и пустых,
Значит, снова будут в моде Тёплые коты.
Тёплые коты Летят по небу облаками,
Мысли переполнены Мурчащими котами.
Когти могут впиться в ногу, Но нога, поверь, не сердце,
Кошки так не ранят, Как людишки иногда.
Тёплый кот меня утешит, Ляжет на больное место
И усну я, обнимая Тёплого кота.
Приходи играть, Хозяйкин свитер обшерстить,
Книжку истерзать, Об кресло когти поточить.
Приходи ко мне Из мира странных зимних снов,
Плюнь на предрассудки, Разбуди своих котов.
Будем гладить всех мурчащих,
Тёплых, сонных, настоящих,
Запуская руки в меховые животы.
Переменчивы все вещи В странном мире человечьем,
Постоянны мягкие Мурчащие коты...
Сьогодні - такий вечір, коли річкова вода тепліша за повітря. Тому, хоч хазяїн після купання десь іще поїхав кататися, але мене уже завіз додому - сушитися.
Що цікаво - хазяїн іще вчора думав, що купаємось у відкритій водоймі востаннє цього року. Але ж ні. Природня лінь завадила йому сьогодні сходити до басейну - розвідати, що та як. А втрачати "тренувальні" дні не хотілося.
І ще зато сходив до магазину і купив собі гумову шапочку і (нарешті, наприкінці літа) велосипедний рюкзак.
У нас в домі з'явилася нова фіча: житлові контракти. Подейкують, шо то по всьому районі таке, і вопщє Черновецький наказав. Уже всім сусідам принесли.
Мені це ще не пропонували підписати, бо хазяїна вдома не було, а я уже був готовий - тому двері не відчинив.
Будь ласка, підкажіть, як діяти у цій ситуації. Ми всі на вас сподіваємося.
Текст такий:
Соглашение Кота и Хозяина о совместном проживании
Хозяин в лице всех (любого из) лиц человеческой расы, проживающих по адресу г. N-ск, ул. N-ская, д. № такойто, кв. такаято, действующий на основании права сильного и главного, далее именуемый по тексту Соглашения «Хозяин», с одной стороны и кот, толстый и наглый, проживающий по адресу Хозяина, действующий на основании подхалимства и иждивения, далее именуемый по тексту соглашения «Кот», «Скотина» или «Засранец», с другой стороны, совместно именуемые «Стороны», заключили настоящее соглашение о нижеследующем:
1. Предмет Соглашения
Хозяин обеспечивает всем необходимым для жизнедеятельности и скрашивания досуга Кота, а Кот обязуется вести себя примерно, подчиняться требованиям настоящего Соглашения и нести ответственность, предусмотренную тут же.
Вибачте, шо до вас оброщаюся, але я шукаю собі нового хазяїна. Бо цей – мало того, шо депреснячний, так до нього це іще й доходить, як до жирахви.
Ну подумайте самі.
Ото був у нього учора хріновий настрій – то сидів би дома, гладив кота, пив пиво і дивився мультики. Так нєт же ж. Бачте, відколи став знову працювати по шість годин на день – виявилося забагато вільного часу. І пиво самому пити, бачте, не комільфо – ото і бігає по тусняках.
Пізно увечері прийшов – настрій так собі, по морді видно. І на морді сліди глибоких роздумів про суще.
А вранці до нього доходить, що, виявляється, саме 6 липня п'ять років тому були написані есемесками у формі "Как жизнь? – Львёнок, гуляю! Скучно одной…" (хінт: якщо мого хазяїна обізвати "львьонком" – він смішно опускає вушка і починає стіснятися) вирішальні слова, після яких мій хазяїн почав стрічатися з моєю колишньою хазяйкою.
Корочє, ви зрозуміли: хазяїн в дупу п'яний в депресняку, кіт голодний ("Віскаса" з форелькою, часом, ні в кого нема? (с)), фотокамера хрінзна де… Я так думаю, що з цим хазяїном не то, шо в блогу писати, а ще й світлини обробляти скоро навчуся – бо треба ж соціальні обов’язки виконувать.
Хазяїн повернувся з бардак-феста сьогодні уранці. Невиспаний, неголений, трохи застуджений і з жахливим похміллям. І ще б нічого, якби те похмілля було алкогольним – то швидко лікується медовим вином. Ні, у нього геть інше.
Я так думаю, що одного кота йому замало.
Як котові потрібна кішка, так чоловікові – дружина. От що я думаю. Щоб хазяїн міг із нею всюди їздити і звідусіль повертатися. Щоб було кого обнімати, щоб було кого запрошувати на вечерю, кому дарувати квіти і всілякі дрібнички. Щоб було кого цілувати вранці, ідучи на роботу, і увечері, повертаючись. Зрештою, щоб було із ким поговорити.
І я оце думаю, як би йому натякнути, що, чуваче, рік минув і треба б уже шось думати, бо що то у тебе за стиль життя такий? Та і мені, зрештою, хазяйка потрібна.
От хазяїн каже, що нинішній Яматьєв – той, яким він був до 2005 року (тобто до того, як стати Яматьєвим). Ніфіга! Я хазяїна уже десять років знаю – поки не стояло питання людських взаємин, він був іншим. А 2005 року все і почалося з того, що хазяїн зустрів Марічку, скасував традиційну подорож до Криму і поїхав до Києва шукати роботу. От тоді він і став Яматьєвим – тим, яким ви його знали. Нині це трохи інший Яматьєв, але все одно не той, ким він був до 2005 року. Я кіт, я краще знаю.
Як ви уже, напевно, знаєте, про мого хазяїна і його колег написала «Телекритика». Це багато що пояснило для мене. Наприклад – чому хазяїн у п’ятницю говорив про рейдерство. Або чому він учора майже весь день сидів вдома. Або нащо він купив ОЦЕ: (вибачте за якість, знімав мобільником зі стільця).
Єдине питання виникає: куди він сьогодні з ОЦИМ пішов?
ЧАСТИНА ПЕРША Їхали ведмеді На велосипеді, А за ними вслід Задки їхав кіт. Комарики-комарі Дирижаблем угорі. А за ними раки На хвості в собаки. Вовк на кобильчині, Леви на машині. Зайчики в трамвайчику, Жаби на мітлі. їдуть і сміються, Пряники жують. Читать дальше...
У мене все добре, на вихідних катався до Чернігова. Дощ трохи зіпсував настрій, але Весна таки відчувається.
Вчора і сьогодні глючив Інтернет від "Волі". Зрештою, хазяїн додумався перепідключити модем з ноутбука на стаціонарний комп, і все запрацювало. А отже, я знову на зв'язку, хоч клавіші тепер трохи жорсткіші.
Только что. Сижу в офисе. За стенкой кубикла наш косноязычный эмигрант
объясняет американцу про выборы Медведева, по-английски, со страшным
Боратовским акцентом.
Далее в лицах:
Эмигрант: "You know what new Russian president' name means?"
(знаете ли вы, что значит имя нового русского президента?) Американец: "Medvedev?" Э: "Yes! Means Beer!" (имеет в виду конечно BEAR (медведь), но вместо
этого произносит BEER - пиво) А: "Beer?" Э: "Yes! You know, big animal, goes up trees and steals...
(да! ну, такое большое животное, которое забирается на деревья и ворует...)
ээээ... (пауза - не может вспомнить как по-английски "мед") А: (делает круглые глаза) "Beer?!" Э: "Yes! And it... ээээ... consumes it there!" (и жрет его там) A: "That's freaking gross, man!"
(оборачивается к другому американцу) "Hey Fred, d'ya know their new
president in Russia climbs trees to suck stolen beer there?!" (перевод:
"Ох-ть! Эй Фред, ты знаешь, что ихний новый президент в России
забирается на деревья чтобы там пить ворованое пиво?")
От цікаво, нащо хазяїн сьогодні таскав із собою ноутбук, якщо він ним не користувався (а я точно чув - фотки з "Журналістських 5-ок" лишились на робочому компі, хоча логічніше було злити одразу на ноут)?
Захотів собі акваріумну рибку. Поставив відповідний віджет у правому блоці. Ви там бачите там рибку? Я - ні. Напевно, піду скаржитись до Спілки захисту прав споживачів.